Війна змінила життя мільйонів українських родин.
Повітряні тривоги, вибухи, вимушені переїзди, розлука з близькими, постійні новини та невизначеність стали
частиною реальності, у якій сьогодні зростають українські діти.
Навіть якщо дитина мало говорить про війну, це не означає, що вона не переживає.
Діти можуть проявляти стрес по-різному: ставати мовчазними або дратівливими, частіше плакати, боятися
залишатися самі, погано спати, втрачати інтерес до навчання та улюблених занять.
Маленькі діти можуть сильніше триматися за батьків і потребувати більше уваги.
У такі моменти найважливішою опорою для дитини залишаються близькі дорослі:
✅Говоріть із дитиною. Не уникайте її запитань про війну, але відповідайте відповідно до віку.
Не потрібно розповідати страшні подробиці. Достатньо чесно сказати: «Зараз небезпечно, але ми знаємо, що
потрібно робити.
Я поруч із тобою».
✅Не забороняйте боятися. Фрази «Не плач», «Не бійся» або «Ти вже дорослий» не забирають страх.
Набагато важливіше сказати: «Я розумію, що тобі страшно.
Ти можеш розповісти мені про це».
✅Створюйте відчуття безпеки.
Під час повітряної тривоги дорослий має спокійно пояснювати дитині послідовність дій.
Якщо є можливість, нехай у дитини буде невелика особиста річ, яку вона бере із собою в укриття: улюблена
іграшка, книжка чи інший знайомий предмет.
✅Зберігайте звичайне життя там, де це можливо. Сніданок, навчання, прогулянка, розмова перед сном, сімейна
вечеря — прості щоденні ритуали мають велике значення. Вони повертають дитині відчуття передбачуваності та
стабільності.
✅Обережніше з новинами. Дитині не потрібно постійно бачити кадри руйнувань, загиблих і поранених. Особливо
важливо не залишати такі новини увімкненими фоном удома.
✅Дозволяйте дитині залишатися дитиною. Навіть під час війни вона має право сміятися, гратися, святкувати день
народження, зустрічатися з друзями, малювати та мріяти. Радість у складний час — не привід для сорому.
📌Батькам також важливо пам'ятати про себе. Неможливо постійно бути сильними.
Втома, страх і тривога дорослих у воєнний час зрозумілі.
Але якщо є можливість, знаходьте хоча б невеликі моменти для відпочинку та відновлення.
Особливої уваги потребує дитина, якщо сильний страх, проблеми зі сном, постійна тривожність, замкнутість,
агресивність або інші різкі зміни поведінки не минають чи посилюються.
У такій ситуації варто звернутися по професійну допомогу.
Українські діти сьогодні дорослішають у надзвичайно складних обставинах.
Ми не можемо забрати з їхнього життя всі тривоги та небезпеки війни. Але можемо дати їм те, що залежить від нас:
любов, підтримку, увагу та відчуття, що вони не залишаються зі своїм страхом наодинці.
- Будьте поруч.
- Слухайте.
- Обіймайте.
- Говоріть із дітьми.
- І щодня нагадуйте їм: «Ти не один.
Я поруч».
ДОДГО "ПРАВОЗАХИСНА СПІЛКА "ДОПОМОЖЕМО ДІТЯМ"
